Останній... перед днем народження.

Саме так. Останній сольний концерт перед довгоочікуваним та масштабним святкуванням 22-річчя представив гурт Онейроїд. Відомі композиції із альбомів GIFTSTOFFE, Мобильная слизь, Ходень, Розрита могила прозвучали цього дня зі сцени Муза-бару. Незважаючи на те, що через два тижні слухачі знову матимуть змогу насолоджуватися психоделічною музикою, минулої п'ятниці зала теж не пустувала. Відвідини концерту особисто мною не мали на меті почути від Онейроїду щось незвичне, нове чи унікальне.



Мене цікавив настрій гурту перед святом, і, чесно кажучи, він мене вразив з позитивного боку. Мабуть, вперше я побачила даний гурт як єдиний цілісний організм, дружній колектив і зіграну команду. Учасники гармонійно доповнювали одне одного і від того музика звучала сильніше та впевненіше, а головне, зрозуміліше. На зрозумілості хотілося б акцентувати особливу увагу.



Перед концертом прочитала на одному із сайтів коментар користувача: "Какой ужас. Тексты одни наборы слов. Смысла ноль". Хочеться відповісти, що не вся музика піддається розуму, її треба відчути серцем, або ж, у випадку з Онейроїдом, спіймати одну хвилю з музикантами. Шкода, що автор запису не прийшов на концерт, він би все зрозумів без пояснень. От такі ми дивні створіння - люди: все що незрозуміле і не піддається логічному поясненню, ми обвішуємо ярликами та вважаємо антисоціальним.