Захід 2014

Багато поціновувачів альтернативної музики в цьому році з нетерпінням чекали серпня, адже у Львівській області, в с.Родатичі на території комплексу «Чарівна долина» проводився один з наймаштабніших фестивалів в Україні – ЗАХІД.

Я приїхала з групкою закарпатців на день раніше, щоб не стояти в черзі і розміститися поближче до сцен. Було створена два наметових містечка: платне і безкоштовне. Звісно ж більшість розміщувалася у безкоштовному, тож ми вирішили не ламати систему. Щодо комфорту, то особливої різниці не було: ми могли придбати дрова, їжу, підзарядити телефони, а також безкоштовно набрати води з каністри або ж охолодитися в озері. Не можу не відмітити чудово обладнаний медпункт, яким мені, нажаль, довелося скористуватися.

Щодо музичної частини, то організатори постаралися на славу. Загалом було створено три сцени: Keep Calm Stage, Rock Stage i Main Stage, а також, для самих креативних, після опівночі діяла заворожуюча і водночас дивна Art Stage.

Коли я прокинулася зранку першого дня – відразу ж відчула чудову атмосферу: поле, природа, звідусіль линуть звуки гітар, та пахне вогнищем. Хотілося процитувати Фауста та сказати: «Зупинися, мить! Ти прекрасна!».

Щоб всюди побувати, потрібно було збиратися чимскоріше. Але, як прийнято в моєму рідному Ужгороді, день повинен починатися з кави, тож ми пішли до автоматів, які стояли прямо біля входу на територію. Я була дуже приємно здивована, коли, проходячи біля Keep Calm Stage почула саундчек львівського гурту "Один в каное". Вирішила зупинитися і послухати. Коли ж вони закінчили, то вийшли прямо на доріжку, де ходили прості відвідувачі, тож можна було спокійно сфотографуватися і взяти автограф. День почався просто чудово! Трохи згодом вже почали пускати на саму територію біля сцени, тож я змогла відвідати виступи "Один в каное", а також відомого російського гурту "The Retuses", і послухати вірші Франка і Єсеніна в незвичному виконанні.

Відразу після російських виконавців я побігла на Main Stage, щоб встигнути на Скрябіна. От хто дійсно спілкувався з людом. Родзинкою його виступу стала фраза «Хто не скаче - той москаль!» , яку, впродовж фесту, повторив не один виконавець.

За Скрябіном вийшов відомий російський репер Noize MC, який не тільки розважав натовп дивними танцями, а ще й загорнувся в український прапор і намагався розмовляти мовою нашої держави, що було дуже приємно.

Хотілося б відмітити, що цього року на ЗАХОДІ мав виступати досить відомий гурт – Lumen, заради якого приїхала чимала кількість людей. Але, почувши про те, що фестиваль не буде аполітичним, росіяни відмовилися від участі.

Програму Main Stage завершував відомий реп-метал гурт зі Швеції під назвою Clawfinger. Це був ще один приємний виступ, адже хлопці стали відомі завдяки своїм політичним та антирасистським пісням, що наразі дуже ціниться на Україні.

Вечір першого дня запам’ятався великою кількістю сп’янілих тіл і нелегкою дорогою до місця ночівлі, але ми все ж таки добралися до своєї палатки і солодко заснули, не зважаючи на те, що в таборі усюди співали набір з сорока пісень…



Другого дня всі прокидалися зі словами: «Сьогодні виступає Ляпіс!» і цьому дійсно неможливо було не радіти, адже це був один з їх останніх виступів… Та до Ляпіса залишалося ще багато часу, тож я пішла послухати колоритний закарпатський гурт під назвою Триста8ісім. А після їх виступу об’явили, що замість Lumen на сцену вийде, до того моменту, секретний гість – O.Torvald. Мало хто зрадів цій новині, та ще й спека стояла неймовірна, тож всі гурбою пішли купатися в озеро. Звісно, воно було не найчистішим але краще за прохолодну водичку і бажати нічого.



А от, після плавання, музика просто палала на Rock I Main Stage. Можна було побувати на виступах ТОСТЕРА, Тіні Сонця, ТНМК, Братів Гадюкіних та запальних хлопців з Німеччини під назвою Caliban. Останні були особливо драйвовими, адже на них під самою сценою був найбожевільніший мощ, в якому взяли участь навіть дівчата. А ще людей поливали водою зі шлангів, що дещо полегшувало перебування на концерті, та під ногами усе перетворилося в багнюку і хтось увесь час ковзав і падав. Але під таку музику про це ніхто не думав.

Тим часом на Main Stage люд вже збирався в очікуванні білоруської команди. Саундчек трохи затягнувся, та ця пауза коштувала того. Коли Ляпіс Трубєцкой вийшов на сцену, вже буквально не було де встати, а кожну пісню всі підспівували хором. Сподіваємося, наші гості-побратими відчули визнання українського народу, бо відвідувачі з Білорусі, після концерту своїх земляків, заспівали гімн України, за що їм великий уклін.

Поки люди, під впливом виступу, розходилися по своїх палатках, я вирішила буквально одним оком подивитися на епатажний гурт під назвою Dakh Daughters. Як написано в їх спільноті: «Сім граціозних дівчат - різноголосих сирен, п'ятнадцять музичних інструментів. Бурхливе подолання меж між стилями і об'єднання їх у неочікувані саунд-колажі, створені не в останню чергу в результаті спільної роботи семи індивідуумів із таким різножанровим досвідом у своїй музичній біографії». Дійсно незвично і це треба хоча б раз в житті побачити. Тільки після них я змогла спокійно заснути.

В останній день я прокинулася від того, що якісь два парубки під’їхали до нашого намету, вилізли на авто з гітарою і почали голосно співати не дуже пристойну пісню. Але підійшли до цього з гумором, тож ми особливо не зволікали. Тим паче, що сьогодні фест добігав кінця. Варто було насолоджуватися останніми годинами.



Коли ж почався концерт, на перетині між Rock i Main Stage застигло чимало людей. Вони не могли обрати куди ж піти: на Фліт чи Карну, Skinhate чи Zdob si Zdop…Та врешті решт дочекалися самих ВВ і головних хедлайнерів – Antiflag.



В підсумку залишається лише подякувати організаторам, гуртам, а також просто чудовим людям, які завітали на ЗАХІД цього року і залишили там частинку своєї душі.