Сергій Жадан та компанія
Того грудневого вечора йшов зовсім не зимовий, але по-зимовому холодний дощ. Міцно вчепившись в парасольки, перехожі поспішали додому, в сірі бетонні коробки, вікнами маршруток стікала прозора вода. А там, в череві Pintagon’у купка зовсім незвичайних людей творила казку на новий лад…
Поєднанням етнічної української музики, глибоких віршів і народних пісень вимальовувалися історії про стосунки виняткових людей. І цей, здавалося б, неможливий союз фантастичних образів, урбаністичних замальовок та українських народних пісень створив таку гармонію, яку майже нереально знайти у великому гомінкому місті. Сергій Жадан, «Ойра» та Андрій Кириченко засипали жаринами душі глядачів, нагадали про те, що ми маємо щось своє, близьке, рідне, притаманне лише нашій нації.
Після закінчення цього казкового перфомансу вдалося перехопитися кількома словами з письменником та публіцистом Сергієм Жаданом.
— Як давно ви знайомі з колективом гурту «Ойра» і як почали співпрацювати?
— Я «Ойру» знаю з того часу, як вони утворилися — це був десь двохтисячний рік. І якісь перші речі я для них написав ще тоді. Вони дещо навіть заспівали, щось лишилося незробленим, в заготовках, а 2007 року Юрко Єфремов, композитор гурту, звернувся до мене з ідеєю зробити спільний проект. Вони на той час працювали з Андрієм Кириченком і в нас вийшов такий тріумвірат, себто проект на трьох. З того часу ми, власне, і працюємо.
— Що має за свою ціль проект «Мандрівники»?
— За свою ціль він має поєднування непоєднуваних речей, скажімо так, — електронної, етнічної музики з якимись ритм-энд-блюзовими композиціями і так далі. Ми спробували поєднати досить різні речі. Можливо, навіть дещо акустичне поєднання, але нам вдалося це так, що за рахунок загальної ідеї, загальної енергетики вийшло доволі гармонійно.
— З ким ще планується співпраця і чи планується взагалі?
— Ні не планується. Мені достатньо «Ойри», Андрія. Я ще співпрацюю з «Собаками в космосі». Це забирає весь мій вільний час.
— Як письменник і публіцист скажіть, будь ласка, які книги повинна мати в своїй бібліотеці кожна людина?
— Ну, студенти повинні мати залікові книжки (сміється). Та ні, нема таких книг, які хтось повинен мати. Література — річ суб’єктивна і в кожного є свої улюблені книжки. І в цьому, власне, найбільша хвала поезії та літературі як такій.
— Чого б ви побажали на Новий рік українцям та і собі, власне?
— Я побажав би спокою, рівноваги. Якогось позитивного ставлення до життя і впевненості в собі і своїх силах.